Миколи Антоновича ЛИТВИНЕНКО
В умовах сучасних викликів особливо зростає значення сорту і насіння як стабілізуючого фактору виробництва зерна основної продовольчої зернової культури – озимої м’якої пшениці, адже кожний новий сорт, сортозміна та сортооновлення є не тільки доступний і дешевий спосіб підвищення врожайності та якості зерна, а й ефективна протидія негативному впливу ряду природних і антропогенних факторів
Сучасна ситуація характеризується значним зростанням конкуренції на ринку сортів і насіння озимої пшениці. Його відкритість як для українських так і закордонних оригінаторів сортів та виробників насіння, перехід в державному сортовипробуванні від районування до Реєстрації сортів, призвело до стрімкого зростання кількості сортів в державному Реєстрі. Наприклад, якщо Реєстр 2000 р. включав 61 сорт озимої м’якої пшениці, в 2020 р. їх було 506, а на 2024 р. кількість сортів збільшилась до 731, з них 466 (63,7%) вітчизняної селекції та 265 (36,3%) закордонного походження. Особливо інтенсивно зростає в Реєстрі кількість сортів закордонної селекції: в 2000 р. їх було 3 (4,9%), в 2020 р. – 131 (25,9%), в 2024 р. їх частка досягла 36,3%.
Такий характер зміни структури Реєстру ще більш прискорився у зв’язку з прийняттям змін до пункту 3 статті 12 в редакції закону №276–ХІ «Про охорону прав на сорти рослин» від 16.11. 2022 р. Відповідно до цього пункту реєстрація сортів зареєстрованих в державах членах ЄС та/або США на вимогу заявки проводиться без проведення кваліфікаційної експертизи, що створює в Україні ситуацію нерівних умов реєстрацій вітчизняних і закордонних сортів з явною законодавчою преференцією для сортів країн ЄС і США. Крім цього, реєстрація таким чином закордонних сортів без визначення їх зонального районування може привести до негативних наслідків.
Аналіз багаторічних результатів державного сортовипробування, даних урожайності сортів озимої пшениці в багаточисленних виробничих екологічних та демонстраційних дослідах свідчить, що господарські характеристики сортів проявляються у визначальній мірі в залежності від їх адаптації до екологічних і агротехнічних умов, які характерні для регіону локалізації сорту. Наприклад, сорти СГІ – НЦНС, які створюються в гостро посушливих умовах півдня України мають значні переваги над іншорайонними сортами в цьому регіоні, що проявляється в рівні реалізації потенціалу продуктивності та якості зерна. На фоні зміни клімату в напрямку посилення посушливості, сорти степової селекції СГІ – НЦНС часто проявляють переваги в інших агрокліматичних зонах країни. Вітчизняні сорти інших наукових установ чи приватних компаній позитивно проявляють себе в агрокліматичних зонах безпосередньої діяльності цих установ.
Закордонні сорти, переважно західноєвропейського походження, стабільно проявляють свої переваги тільки в зонах достатнього зволоження західного регіону України при вирощуванні на високих агрофонах за інтенсивної технології з досягненням рівня врожайності не нижче 7–8 т/га. В області з вираженими стресовими абіотичними факторами, як-то посухи чи морозні зими, при середніх низьких агрофонах, коли рівень врожайності не перевищує 5 т/га, західноєвропейські сорти значно уступають за врожайністю сортам, створеним у вітчизняних наукових установах. Це пояснюється, перш за все, загальними відмінностями за рівнем адаптації до стресових факторів. Західноєвропейські сорти значно уступають місцевим сортам за основними адаптивними властивостями: посухостійкістю та морозостійкістю. Вони в значній мірі вражаються твердою сажкою чи місцевими популяціями інших фітопатогенів. Наприклад, в дослідженнях СГІ – НЦНС за 2008–2015 рр. середній рівень морозостійкості 23 європейських сортів, які найбільш розповсюджені в Україні, при штучному проморожуванні в морозильних камерах при температурах (–16…–18 0С) склав 23% живих рослин, в той час як у 32 комерційних сортів селекції СГІ – НЦНС цей показник був на рівні 92%. Крім цього, в польових експериментах проявляється загальна біологічна закономірність: сорти з високим генетичним потенціалом врожайності можуть його реалізувати тільки на високих агрофонах при оптимальному прояві метеорологічних факторів вологозабезпечення і температурного режиму для росту і розвитку рослин.
Ці особливості сортів закордонної селекції особливо значимо проявилися в умовах 2023/24 року. Екстремальна посуха осені 2023 р. та пізні посіви в кінці жовтня і на початку листопада на фоні провокаційних запасів вологи зумовили слабкі зріджені сходи озимої пшениці. Тепла майже безморозна зима з достатньою кількістю опадів сприяли повільному росту і розвитку рослин, але різке короткочасне похолодання впродовж 1–2 діб в кінці лютого 2024 р. привели до суттєвого вимерзання і вимирання рослин слабо застиглих сортів. На цьому фоні в зоні Південного степу середній рівень виживання рослин сортів озимої м’якої пшениці селекції СГІ – НЦНС (Мудрість одеська, Катруся одеська, Житниця одеська) в різних господарствах склав 72–96%, для закордонних сортів у цих же господарствах – 0,0–23,2%. Крім цього, якщо місцеві сорти у весняний період відновили вегетацію і навіть забезпечили додаткове весняне кущення, то закордонні сорти тривалий час були в стані анабіозу і вираженої депресії, відновлення вегетації йшло дуже повільно з низьким рівнем реалізації продуктивної кущистості (32–44%), в той час як у вітчизняних сортів цей рівень досяг 86–98%.
В результаті цих пошкоджень, навіть в умовах достатньо високого рівня агротехніки, закордонні сорти сформували урожай тільки 26–32% до рівня вітчизняних сортів. Ця закономірність в різній мірі проявилась і в інших регіонах України.
Так, за даними господарств Полтавської і Харківської області урожайність закордонних сортів склала 32–38 ц/га, в той час і в тих же умовах сорти СГІ – НЦНС Мудрість од., Перспектива од., Спадщина од., Покровська, Житниця од., Катруся од. та інші забезпечили врожайність на рівні 67–78 ц/га.
Ще більші відмінності за врожайністю спостерігаються в господарствах Центрального Степу в Дніпропетровській, Кіровоградській областях, де за отриманими даними сорти СГІ – НЦНС перевищили закордонні сорти на 18–23 ц/га (22–26%). Навіть за даними західних областей України такі переваги вітчизняних сортів проявилися в значній мірі. Цьому сприяла також посуха, яка тривалий період вегетації озимої пшениці тривала в цих районах.
За результатами вирощування озимої пшениці в решті решт треба внести суттєві корективи в сортову політику, яку з урахуванням сучасних викликів можна сформувати в наступних принципах:
- Здійснювати добір сортів з максимальним рівнем адаптації до конкретних екологічних і агротехнічних умов вирощування;
- У зв’язку зі зниженням рівня технологічного забезпечення перевагу віддавати сортам. витривалим до середніх і низьких агрофонів;
- Посів озимої пшениці на попередниках пізнього збирання (соняшник, соя, кукурудза на зерно, тощо) вимагає добору сортів із вираженою біологічною особливістю витривалості до пізніх строків посіву;
- При не завжди якісному обробітку грунту перевагу мають сорти середньо рослого типу з довгим колеоптилем та інтенсивним початковим ростом;
- При дефіциті хімічних засобів захисту рослин краще використовувати сорти з підвищеною конкурентною здатністю «боротись» з бур’янами, з високою груповою або комплексною стійкістю (витривалістю) до хвороб і шкідників.
